Дзвінкий будильник розривався від бажання перервати мій сон. Перші сонячні промені бігали зайчиками по обличчю, а тепла ковдра міцно тримала мене в своїх обіймах. "Я їду додому". Ця думка не покидала мене ще з вчорашнього вечора. Сьогодні моя нестримна мрія здійсниться.
Мене очікувала довга дорога. Восьмигодинне трясіння в автобусі, напевне, добре мене взбадьорило, бо думок напротязі усього шляху - хоч відбавляй...
