Є люди, яких треба викреслювати зі свого життя раз і назавжди...а є люди, яких потрібно цінувати і тримати біля себе до кінця своїх днів...

Таких людей я знаю і такі люди були в моєму житті. Так важко втрачати тих, кого ти так щиро кохав, так важко забувати тих, хто був для тебе найближчим. Проте, наше життя таке непередбачуване - найрідніші обертаються до тебе спиною, відштовхують і забувають, проклинають і зневажають...
Я все ще досі не навчилася викреслювати людей зі свого життя і довірливо мрію про ванільне майбутнє. Як маленька дівчинка. Так, мабуть я ще не виросла, але краще мріяти, як дитина і вірити у прекрасне майбутнє, аніж бути скептиком у душі.
Молю Господа, щоб все вдалося.

Виїдає з середини. Пече, болить і коле. Краще про все забути і не плекати себе дурними надіями. Вирости, дурепо. Люди не міняються.

Ми так часто робимо дурні вчинки, потім шкодуємо про них, намагаємося щось виправити, забути, забити...Хочемо стати кращими, розуміючи, що за один день цього не досягнеш. Ображаємо близьких нам людей, самих себе, власну гідність і власну гордість. Інколи цю ж гордість перебільшуємо, забуваючи про частинку того прекрасного, що у нас все ще є...Ми люди, але так вперто хочемо перестати думати про те, що життя наше коротке і дії наші невиправдані. Приймаємо опіум, тютюн і алкоголь, лсд і екстезі...Лише для того, щоб забутися? Я не хочу забувати хто я є. Проте я так відчайдушно прагну забути всі дурниці, які я зробила і просто розпочати усе "з нуля". Можливо, варто розпочати уже...

Наболіле

Зітхнула й задумалась...
про минуле втрачене, відносно незначиме, тобою оплачене.
Зітхнула і вкотре зомліла, тобою хворіла, невпинно любила, курити хотіла.
Тебе все шукала, чекала, кричала,
й не раз я на себе твій запах вдягала.
Здається, що мала твій номер збережений, ніким не обмежений,
"коханий" підписаний, на пам"ять вже вивчений...
Нестерпно тремтіла, солодкі слова твого теплого тіла
Почути хотіла.
Боялась.
Згоріла.(с)Nataly