Життя влітку

Ти помічав як влітку пада дощ,
Ніжно цілуючи твоє сумне обличчя?
Він розбива думок глибоку товщ,
Змиває із душі всі протиріччя.

Ти бачив влітку крапельки роси,
Які неначе тліють зранку в травах?
Чи чув птахів ти світлі голоси,
Які принишкли в дерева оправах?

Ти мав колись любові почуття?
Ну, знаєш, ось таке, як пишуть в книгах...
Вже пізно відчувати каяття
За те, що ти прожив життя у мигах.

Моя безпорадність порою вбиває.
Від цього сердечний щиток замикає.
Здається, у тілі аж кров замерзає,

А в скронях мігрень мою душу терзає.

Твоє благородсво, як завжди, - фальшиве.

Прощання твої - постійно квапливі.
Згадай наші ночі! І очі зрадливі.

І наші прогулянки, віддані зливі...