Як жорстоко зіграла доля, забравши у нас нашу дівчинку...7 жовтня пішла з життя Суслєнко Юлія - хороша подруга, одногрупниця...за рік вона стала нашою сім'єю. Так незвично прокидатися зранку і не чути її голосу, не бачити її посмішки... Боляче дивитись на залишені речі. Важко пережити втрату. Ця людина раділа життю, а коли його нагло відібрали в неї - вона гірко плакала дощем. Нам її не вистачає, але надіємось, що її дуща спочиває на небесах. Вічна тобі память, наша рідненька...Сумуємо, любимо, памятаємо.

Наш понеділок

Завжди дивувалася, як вміло доля грає нашими життями: зведе і погубить, закохає і розлучить... Ще досі памятаю той ранок, коли я солодко заснула на твоїх грудях, здавалось би на декілька хвилин. Пройшли ж години. Недарма ж кажуть, що хвилини щастя летять непомітно.  Як солодко цілувати твої руки, слухати твій кумедний акцент і милі балачки про сніданок в ліжко. Я дурію від твого холодного дотику по моєму гарячому тілі, шаленого серцебиття і важкого дихання, від твоїх рваних поцілунків (кожен з яких, неначе останній) і впевнених поглядів. Ти - особливий, не такий як всі. Для когось - дивний, для мене - ідеальний. Всеодно мій.

"Люблю прокидатись під твій погляд в наш понеділок".