Щоденник розставання з тобою

День 1
Я давно забула, що таке істерика. Я звикла тримати біль в собі, а навіть, якщо говорила про нього, то трималась впевненно та стриманно. Я забула, що таке істерика. До сьогодні.
Мені здається, що я ніколи не плакала зранку. Сльози - це прерогатива ночі. Але сьогоднішній ранок був не схожий на інші, тому що я вже точно усвідомила, що не можу без тебе. А ти без мене - так.

День 2
Я сьогодні бачила тебе вночі. Ні, це буквально. Ми дивились на зорі. Точніше, ти дивився на зорі, а я на тебе. Здається, давно не бачила тебе таким...щирим. Ти вдягнув мої окуляри і почав бачити все чіткіше. А чи розгледів ти мій біль? Вибач, ти невинний. Мій біль - це МІЙ біль, а у тебе є свій. Інший. До іншої. По-іншому.
Не вірю, що бачила тебе востаннє. Бо наші поцілунки домовились про зустріч...

День 3

Ти мені болиш. Кожною клітинкою тіла, кожною краплинкою душі. Болиш так, як ніяка хвороба, як ніяка рана. Ти різав лезом прощання, обпікав невзаємністю, і врешті-решт просто розчинив мене. Розчинив у болю. Я не знаю як втікти від думок про тебе, бо доводиться втікати від самої себе. 

Забула як бути собою. Замкнулась тобою, зігнулась дугою,
Невпинно терпіла, чекала, мовчала...і губи до крові собі покусала.
Я болісно крики свої всі ковтала, повітря шукала, та рани латала,
І місце знайти я для себе боялась, у тобі ховалась, у болі купалась...

любить немыслимо, убить непризнанно.
жить отчаянно, мечтать нечаянно.
твоей быть, страдать, любить.

Життя влітку

Ти помічав як влітку пада дощ,
Ніжно цілуючи твоє сумне обличчя?
Він розбива думок глибоку товщ,
Змиває із душі всі протиріччя.

Ти бачив влітку крапельки роси,
Які неначе тліють зранку в травах?
Чи чув птахів ти світлі голоси,
Які принишкли в дерева оправах?

Ти мав колись любові почуття?
Ну, знаєш, ось таке, як пишуть в книгах...
Вже пізно відчувати каяття
За те, що ти прожив життя у мигах.

Моя безпорадність порою вбиває.
Від цього сердечний щиток замикає.
Здається, у тілі аж кров замерзає,

А в скронях мігрень мою душу терзає.

Твоє благородсво, як завжди, - фальшиве.

Прощання твої - постійно квапливі.
Згадай наші ночі! І очі зрадливі.

І наші прогулянки, віддані зливі...

Є люди, яких треба викреслювати зі свого життя раз і назавжди...а є люди, яких потрібно цінувати і тримати біля себе до кінця своїх днів...

Таких людей я знаю і такі люди були в моєму житті. Так важко втрачати тих, кого ти так щиро кохав, так важко забувати тих, хто був для тебе найближчим. Проте, наше життя таке непередбачуване - найрідніші обертаються до тебе спиною, відштовхують і забувають, проклинають і зневажають...
Я все ще досі не навчилася викреслювати людей зі свого життя і довірливо мрію про ванільне майбутнє. Як маленька дівчинка. Так, мабуть я ще не виросла, але краще мріяти, як дитина і вірити у прекрасне майбутнє, аніж бути скептиком у душі.
Молю Господа, щоб все вдалося.

Виїдає з середини. Пече, болить і коле. Краще про все забути і не плекати себе дурними надіями. Вирости, дурепо. Люди не міняються.