среда, 25 февраля 2015 г.

Моя безпорадність порою вбиває.
Від цього сердечний щиток замикає.
Здається, у тілі аж кров замерзає,
А в скронях мігрень мою душу терзає.

Твоє благородсво, як завжди, - фальшиве.
Прощання твої - постійно квапливі.
Згадай наші ночі! І очі зрадливі.
І наші прогулянки, віддані зливі...

Комментариев нет:

Отправить комментарий