Навіщо нам
безглузді ці слова,
коли те серце
повне істерії...
Здається,
ніби пухне голова
Від того, що
любов уже не гріє.
Навіщо
набридати кожен день
Безглуздими
мобільними дзвінками.
Твоє кохання,
як засохший пень,
Який дрімає
довгими роками.
Навіщо тобі
мучити мене
своєю
безкорисною любов"ю,
А серце
кровоточить і пече
Воно ж бо на
одинці з самотою.
Здається, що
усі оці рядки
позбавлені і
смислу, й розуміння,
Та наче тонкі
радощів прядки
вони мені
дарують вічне тління...
Давай
забудемо усі слова
і просто
будемо кохати.
Бо вся брехня
солодка і правда вся гірка
Не дасть мені
в любові утопати.(с)Nataly
Інколи здається, що я досконало розумію життя. Розумію людей, які мене оточують, чітко відчуваю їхні емоції та навіть цілком впевнено можу давати їм настанови та поради. Здається, що я знаю все, і навіть знаю те, що нічого не знаю. Проте, ця впевненність швидко обривається, і десь глибоко в душі я відчуваю цілковите падіння своєї особистості. Не можу передати словами як боляче, коли ти в чомусь помиляєшся. Та найболючіше - це помилятися у собі. Порівняю тільки це відчуття з каменепадом...коли лише невеликий поштовх руйнує усе надбане.
Я відчайдушно мрію стати ідеалом, хоча абсолютно впевнена, що таких не існує.(с)Nataly
Комментариев нет:
Отправить комментарий