Тепер уже важко пригадати безтурботні дні, наповнені щастям та сміхом. Оті найщасливіші хвилини життя, невинні та позбалені якогось сенсу. Оті секунди, повні безглуздого сміху та рожевих мрій. Оте дитинство, в якому ми загубили свою чистоту та любов. Далеке, минувше і таке жадане.
Дивлячись на нього, я постійно намагаюсь пригадати себе. Ще таку квітучу та ніжну, тендітну та крихітну. Таку маленьку та всіма обожнювану. Здається, що тепер ніколи не буваю такою. Лише з ним - з моїм крихітним щастям, біля якого мої груди наповнюються весною. Його леліють та пестять, немов найбільший скарб у світі. Його просто кохають.
І тепер, топтаючи асфальт розчарувань,я розумію, що найщиріше що є у нашому житті - це наше дитинство, у якому ми так безглуздо втратили свою совість...Р.Я.(с)Nataly
Комментариев нет:
Отправить комментарий